На Буковині відкрили погруддя полковнику Армії УНР Петру Болбочану

Ідея встановити погруддя виникла після досліджень біографії Болбочана, під час яких з'ясувалося, що полковник проїздом бував в Ошихлібах. Краєвий писар Буковинського Коша Українського козацтва Василь Мойса зазначив, що для ініціаторів було важливо встановити монумент саме на місці колишнього пам'ятника Леніну.

«Діти тут приходять, молоді люди. Колись тут були Ленін і "октябрята", а тепер будуть козаки Болбочана», — каже Мойса. Житель села Ігор Гринюк розповів, що у 90-х роках місцеві довго не могли визначитися, кому встановити новий монумент, розглядали варіанти з Шевченком, Бандерою та Лесею Українкою. Зрештою зупинилися на постаті Болбочана. Над погруддям працювали волонтери, а кошти — 100 тисяч гривень — зібрали місцеві підприємці, меценати з діаспори та військові.

Петро Болбочан народився у селі Ярівка Хотинської громади. Там вулицю на його честь перейменували ще у 2009 році. Місцева жителька Марія Чобан зізнається: знає, що Болбочан був вояком, але про його історію їй майже нічого не відомо. У Ярівській школі вивчають біографію полковника: вчителі проводять тематичні уроки, а учні відвідують могилу батька Болбочана, похованого біля місцевої церкви. Разом з односельцями у школі записували спогади старожилів про родину Болбочанів.

Двоюрідний онук полковника Андрій Болбочан розповів, що про масштаб постаті родича вперше усвідомив у дорослому віці, почувши по радіо про захід у Києві на честь Болбочана. У родині зберігся фотоальбом, пов'язаний із родом. Через переслідування у радянські часи про полковника намагалися не говорити, частина родинних зв'язків була втрачена. Андрій намагається відновити родинну історію, але досі не знайшов відповіді на питання про місце поховання Петра Болбочана.

Історик Микола Глібіщук з ЧНУ імені Юрія Федьковича наголошує, що Болбочан був одним із небагатьох вихідців із Буковини, які здобули всеукраїнську славу під час Української революції. Його найвідомішою операцією стала Кримська кампанія 1918 року, коли українські війська під його командуванням за кілька днів встановили контроль над значною частиною півострова. Історик зазначає, що Болбочан завжди турбувався про життя вояків, що іноді призводило до конфліктів із керівництвом УНР. Саме через підозри у державній зраді полковника заарештували, а у червні 1919 року розстріляли біля станції Балин. У 90-х роках Верховний суд України виправдав Болбочана, визнавши відсутність у його діях державної зради.