Пенсіонер із села у Львові має платити за проїзд: чому пільга не працює за межами громади

Уявіть пенсіонера з районного селища, який приїхав до обласного центру на прийом до лікаря. У міському автобусі від нього вимагають місцеву картку «ЛеоКарт» — а її видають лише жителям громади. Людина з посвідченням, яке гарантує пільгу по всій країні, змушена платити.

Проблема не в окремому місті. Через відсутність єдиної системи у більшості великих міст міжміських пільговиків змушують купувати квитки. На це звернув увагу Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець.

Корінь ситуації — у нерозв'язаному питанні компенсації. Коли пільговик їде транспортом в іншому місті, незрозуміло, хто має відшкодувати вартість поїздки перевізнику: держава, громада за місцем проживання чи місто, куди людина приїхала. Єдиного централізованого рішення немає, тож кожна громада діє по-своєму.

Варіантів кілька. Місцеві картки: міста вимагають персоніфікований електронний квиток, який видають тільки своїм жителям. Міжгромадські угоди: окремі ради укладають договори про взаєморозрахунки, але це поодинокі випадки. І найпоширеніший сценарій — оплата з власної кишені. Так загальнодержавна пільга фактично перетворюється на «місцеву».

Омбудсман уже звернувся до Львівської, Чернівецької та Ужгородської міських рад, а також до Мінсоцполітики. Водночас він наголошує: вихід — системно врегулювати питання на законодавчому рівні. Один із варіантів запропонований у законопроєкті №5651-2. Його мета — прив'язати пільгу до людини, а не до конкретної транспортної картки чи громади.

Поки що у Львівській громаді безоплатний проїзд для більшості пільговиків діє виключно за умови валідації персональної «ЛеоКарт». За паперовими посвідченнями безкоштовно їздити в місті можуть лише учасники бойових дій та особи з інвалідністю внаслідок війни. Для пенсіонерів за віком з інших громад проїзд залишається недоступним: пільгові картки їм не видають, а компенсації між громадами не узгоджені.