«Не гідна бути мамою»: як у Британії відбирали дітей у незаміжніх жінок

Жінки, які народжували поза шлюбом, десятиліттями стикалися з тиском соцслужб, церкви та держави. Їм відмовляли у знеболювальних під час пологів, ізолювали від дітей і переконували, що вони не гідні бути матерями. Лише у липні прем’єр-міністр Британії Кір Стармер офіційно попросив у них вибачення.

Одна з героїнь фільму, Меріон Макміллан із Шотландії, завагітніла у 17 років від чоловіка з Пакистану. Через расові упередження пара розлучилася, а дівчину відправили до притулку «Армії порятунку» у Ньюкаслі. Там їй одразу дали зрозуміти: грошей, житла та підтримки немає, тож дитину заберуть. Меріон доглядала сина дев’ять місяців, бо вважалося, що дітей змішаного походження майже не всиновлюють. Але хлопчика все одно вилучили — попри благання матері. Вона знову обійняла його лише через 38 років.

Енн Кін завагітніла після зґвалтування торговим представником. Її відправили народжувати до лікарні в Суонсі, де принципово відмовили у знеболенні. «Мені сказали, що не дадуть нічого від болю, аби я запам’ятала це й більше не поводилася як „погана дівчина“», — згадує жінка. Їй обіцяли 10 днів із малюком, але на восьмий день дитину забрали, а Енн грубо змусили позбутися молока.

Джоан Чамберс завагітніла у 14 років — її зґвалтував учитель, якому вона довіряла. Суд зняв з нього звинувачення, бо на чоловіка чекала «успішна кар’єра». Пологи пройшли без анестезії, а немовля забрали у три тижні. Джоан змусили прибрати ліжечко для наступної дитини. Сина вона побачила лише у 66 років.

У 2023 році від імені Шотландії вибачилася Нікола Стерджен, а 28 серпня 2026-го провину публічно визнала «Армія порятунку». Для Енн Кін, яку запросили на Даунінг-стріт, державне каяття стало моральним звільненням. «Ми не були винні. Винна була держава, винні були церкви, а ми станемо вільними», — каже вона.