На Кіровоградщині попрощалися з авіатором Леонідом Шмаєвичем

Жалобна церемонія відбулася в селищі Голованівськ, поховали авіатора на місцевому цвинтарі. Попрощатися з ним приїхала з Кропивницького Тетяна Ткаченко-Суханова, яка товаришувала з родиною Шмаєвичів понад два десятиліття.

Спілкування почалося на початку 2000-х, коли Тетяна очолила художній музей. Леонід Ізраїлович із дружиною Галиною Іванівною прийшли на першу екскурсію, і між ними одразу виникла взаєморозуміння. «Ми дуже швидко зійшлися при першій розмові в музеї. Це була якраз та пара, яка завжди була єдина. І Леонід Ізраілович завжди робив це так шляхетно, так зворушливо, так інтелігентно», — згадує жінка.

Виявилося, що обох пов'язує Голованівський край — там народилася мама Тетяни. А особливо щемним для неї є те, що подружжя у 2014 році встановило меморіальний комплекс в урочищі «Воловик», де нацисти розстріляли мирне єврейське населення. У лютому 2022-го вони зустрілися на вшануванні пам'яті в селі Хащувате, де також є меморіал жертвам нацизму. Тоді домовилися поїхати разом ще раз — але не склалося.

Леонід Шмаєвич був частим гостем музею, брав участь у благодійних аукціонах. До його 75-річчя в музеї влаштували творчу зустріч, яку записали на відео. «Він так багато розповідав — як він зберіг авіацію, як боровся за наш аеропорт. Було неймовірно приємно, коли вони сказали: "А ми хочемо захід до 75-річчя провести у вас в музеї"», — розповідає Тетяна.

Леонід Шмаєвич народився 10 грудня 1946 року в Голованівську. З відзнакою закінчив школу вищої льотної підготовки, працював штурманом-інструктором у Кіровоградському льотно-штурманському училищі. З 1993 по 2011 рік очолював міжнародну авіакомпанію «УРГА». Під його керівництвом підприємство підготувало близько 900 фахівців авіагалузі. Мав орден «За заслуги» та звання заслуженого працівника транспорту України, а у 2021-му став Почесним громадянином Голованівська.

Голова Голованівської громади Сергій Цобенко написав: «Його життєвий шлях — від штурмана до керівника міжнародної авіаційної компанії "УРГА" — це історія таланту, наполегливості та праці. Попри всі свої досягнення, він ніколи не забував Голованівськ. Він любив свій край. І не просто словами».