МОЗ затвердило два стандарти щодо антибіотиків: що це змінює для аптек

МОЗ України затвердило два стандарти раціонального застосування протимікробних лікарських засобів — окремо для первинної та спеціалізованої медичної допомоги. Обидва документи стосуються системних антибактеріальних, антифунгальних, противірусних і протипаразитарних препаратів, які застосовують із лікувальною та профілактичною метою.

За оцінкою ВООЗ, близько 80–90% антибіотиків призначають саме на рівні первинної допомоги. Тож боротьба з антимікробною резистентністю не може обмежуватися стаціонарами — вона має охоплювати весь шлях пацієнта: від діагностики й вибору препарату до відпуску, правильного прийому та оцінки результату.

Важливий нюанс: це не стандарти роботи аптеки. Документи розроблені для керівників закладів охорони здоров'я та лікарів, які призначають протимікробні засоби. Вони не дають фармацевту права призначати антибіотики чи самостійно змінювати терапію. Натомість посилюють роль фармацевтичного консультування як складової антимікробного стюардшипу — відповідального управління застосуванням таких препаратів.

Спільна логіка обох стандартів: терапія має бути обґрунтованою, препарат призначають за міжнародним непатентованим найменуванням, чітко визначають дозу, форму, шлях введення й тривалість лікування. Ефективність антибактеріальної терапії оцінюють через 48–72 години, а за можливості враховують результати мікробіологічних досліджень. Перевагу віддають препаратам групи Access за класифікацією AWaRe, тоді як Watch і особливо Reserve потребують додаткового обґрунтування.

Стандарт для первинної допомоги орієнтований на типові інфекції, з якими пацієнт приходить до сімейного лікаря. Він містить додаток із режимами емпіричної терапії та прямо перелічує стани, коли антибіотики не показані або не мають призначатися рутинно. Окремо описана очікувальна тактика й відстрочений рецепт: пацієнт починає прийом лише після появи визначених лікарем показань. Для фармацевта це привід пояснити, що відсутність антибіотика в схемі — не «недостатнє лікування».

Стандарт для спеціалізованої допомоги складніший: він охоплює тяжчі інфекції, мікробіологічну діагностику, резистентних збудників і внутрішні програми стюардшипу в лікарнях. Препарати Reserve в амбулаторних умовах спеціалізованої допомоги заборонені, крім окремих випадків. У стаціонарі їхнє призначення передбачає проспективний аудит клінічним фармацевтом, а також визначено схему переходу з парентеральної форми на ентеральну.

Ключовий орієнтир для первинної ланки — частка Access має становити щонайменше 90%, а Watch — менше 10%. У спеціалізованій допомозі цілі інші: понад 60% для амбулаторної та понад 50% для стаціонарної.

Для аптечної практики це означає поступовий перехід від моделі «правильно відпустити антибіотик» до моделі «правильно забезпечити його застосування». Фармацевт не замінює лікаря, але саме він часто є останнім представником медичної спільноти, з яким пацієнт спілкується перед початком лікування. Тож під час відпуску варто переконатися, що людина розуміє дозування, кратність і тривалість прийому, знає про можливі побічні реакції та не планує самостійно подовжувати чи скорочувати курс.