МОН не скасовує докази проживання в окупації для вступників: що кажуть правозахисники

Про це розповіла юристка громадської організації «Донбас СОС» Тайя Аврам. За її словами, цьогоріч діти з окупації, які вступають до українських вишів за спрощеною процедурою, мають додатково підтвердити факт проживання на ТОТ. Варіанти — скан документів, виданих окупаційною владою, або так звані цифрові матеріали: селфі з окупаційною символікою чи друкованими медіа, дані геолокації. Без цього система просто не приймає документів.

Аврам наголошує: ніде не було прописано, що такі докази взагалі знадобляться. У спеціальному наказі МОН, який регулює вступ з окупації та визначає перелік потрібних документів, про додаткові підтвердження не йдеться — достатньо витягу про зареєстроване місце проживання. До того ж перед стартом вступної кампанії для освітян проводили навчання на цю тему, участь у ньому взяли понад 800 освітян, і на жодному вебінарі про таку вимогу не згадували.

Правозахисники зверталися до міністерства з проханням переглянути механізм збору доказів, бо вбачали в ньому ризики для безпеки дітей та їхніх родин. У відповіді МОН зазначило, що вимога не створила додаткових загроз, а навпаки — допомогла залучити більше вступників з окупації. Юристка каже, що ця відповідь суперечить і власній політиці відомства, і логіці.

За її словами, для підсилення своєї позиції міністерство навело статистику вступників за «квотою-2». Але цей показник рік у рік об'єднує одразу чотири категорії — тобто йдеться про загальну кількість тих, хто живе або виїхав з ТОТ чи з територій активних боїв і отримав бюджетне місце. Щоб оцінити саме кількість вступників, які перебувають в окупації, потрібно аналізувати дані ЄДЕБО окремо за кожною категорією.

Аврам також звертає увагу на суперечність із іншими кроками МОН, спрямованими на спрощення вступу під час війни: подання результатів НМТ за різні роки, врахування іноземного тестування, скасування мотиваційного листа. Нова вимога, навпаки, додає ще одну небезпечну перешкоду. «З одного боку, МОН розробляє та затверджує типову освітню програму для дітей, які перебувають в окупації. Вона враховує безпекові ризики: якщо дитину виявлять під час навчання в українській школі, сам зміст навчання не має створювати додаткових підстав для її переслідування. З іншого боку, та сама дитина має створити у своєму телефоні матеріали, які будуть розцінені як передача інформації для коригування ударів. Виходить так: ризики переслідування враховуються, коли дитина вчиться в школі, але ігноруються, коли вона хоче вступити до коледжу чи університету», — підсумовує юристка.