Крако: як італійське місто процвітало, а потім стало містом-привидом

Історія цього італійського поселення сягає глибини віків: археологи кажуть, що люди тут жили щонайменше з VIII століття до нашої ери. Згодом, за припущеннями, на ці землі перебралися грецькі ченці, які рушили вглиб країни з південного узбережжя. Перша письмова згадка про Крако датована 1060 роком.

Місто росло. У 1561 році тут мешкали 2590 людей, а до того часу встигли звести чотири великі площі. Та поступово природа почала диктувати свої умови. Перший серйозний зсув стався 1600 року, але життя тривало: у 1630-му в Крако звели монастир Святого Петра.

Новим випробуванням стала епідемія Чорної смерті 1656 року — вона забрала життя сотень мешканців і суттєво скоротила населення. Місто вистояло, але наприкінці XIX століття додалися проблеми з сільським господарством: несприятливі умови викликали голод, і близько 1300 людей виїхали до Північної Америки.

Найбільшої шкоди завдали стихійні лиха. Крако пережило кілька зсувів, повінь 1972 року та землетрус 1980-го. Розташування на пагорбі, яке колись захищало від нападників, обернулося проти мешканців. Ще 1963 року близько 1800 людей переселили з гори в долину — у нове поселення Крако Песк'єра. Після цього стара частина міста почала остаточно спорожніти.

Один із уродженців Крако відмовився переїжджати й прожив у рідному місті понад 100 років. Решта будинків залишилася без догляду: частина вже обвалилася, інші — на межі руйнування. Нині стару частину називають містом-привидом, хоча середньовічна архітектура збереглася настільки, що сюди їдуть туристи. Час від часу Крако оживає під час релігійних фестивалів на честь Діви Марії та Сан Вінченцо, покровителя міста.

Місцеві руїни запримітили й кінематографісти: тут знімали окремі сцени «Страстей Христових» 2004 року та «Кванта милосердя» про Джеймса Бонда 2008-го. Та доступ до старого міста обмежений — одночасно в Крако можуть перебувати не більш як 35 людей. Такі правила потрібні, щоб зберегти руїни та зупинити подальше руйнування давнього поселення.