12 років у готелях: чому поганий сезон не означає поганий бізнес

Наприкінці літа в готельному бізнесі легко піддатися спокусі оцінити весь рік за одним сезоном. Сильне літо — здається, ринок зростає. Слабке — починаються розмови про кризу та необхідність зупиняти інвестиції. Але такий підхід може бути оманливим.

Артур Лупашко, який працює в готельній сфері вже 12 років, каже: готель, який проєктують сьогодні, може відкритися лише через 3-4 роки, а повернення інвестицій триватиме ще довше. Об'єкт має залишатися конкурентним 10, 15, а іноді й 20 років. Тому питання "яким буде цей сезон?" важливе операційно, а питання "що буде потрібно людині через 10 років?" — стратегічно. І це дві різні оптики.

Станом на середину 2026 року макроекономічний фон в Україні непростий: МВФ прогнозує зростання ВВП лише на 1–1,6%, інфляція на кінець року — 10,5%. Серед ризиків — війна, удари по інфраструктурі, енергетичні втрати. Якщо дивитися лише на 12 місяців, логічною реакцією може бути бажання нічого не робити. Але в девелопменті така логіка часто призводить до помилок: сьогоднішній прогноз майже ніколи не описує середовище, в якому працюватиме об'єкт після завершення будівництва.

Лупашко згадує проєкти, які рахували до 2020 року: ніхто не закладав пандемію. Після COVID — ніхто не міг передбачити повномасштабну війну. У 2021 році мало хто проєктував готель, виходячи з того, що через кілька років власна генерація стане умовою стабільної роботи. "Якби кожного разу ми чекали на момент, коли зможемо точно спрогнозувати наступні 10 років, ми б просто нічого не побудували", — зазначає він.

Готельний бізнес, за словами Лупашка, — хороший тренажер довгострокового мислення. Практично неможливо рівномірно заробляти 12 місяців: є сезони, погода, курсові коливання, конкуренти, а після 2022 року — ще й повітряні тривоги та відключення світла. Якщо керувати готелем лише за результатом одного місяця, можна щомісяця приходити до різних висновків. Тому він дивиться на кілька рівнів: завантаження, середній чек, поведінка гостя, витрати. І лише потім ставить головне питання: чи змінилося щось фундаментальне в самому попиті на подорожі?

Цифри іноді суперечать загальному настрою. За перше півріччя 2026 року надходження туристичного збору в Україні зросли на 22,6% — до 174,8 млн грн. Найбільші обсяги забезпечили Київ, Львівська, Івано-Франківська та Закарпатська області. Це не означає, що ринок у комфорті, але показує: погана макроекономічна картина не означає однакову ситуацію в кожній індустрії.

Лупашко наголошує: найдорожчі рішення в девелопменті приймаються задовго до першого гостя. Зайва тисяча квадратних метрів — це щорічні витрати на опалення, прибирання, персонал. Неправильно спроєктована кухня — тисячі зайвих робочих годин за роки. Так само енергоавтономність: п'ять років тому відмову від неї можна було пояснити бажанням зменшити CAPEX, а сьогодні така "економія" може коштувати частини виручки.

Думати на 10 років — не означає мати детальний план до 2036 року. У 2019 році жодна таблиця не передбачала 2020-й, у 2021-му — 2022-й. Тому десятирічне мислення — це здатність відокремити тимчасове від фундаментального. Сезон може бути слабким, але люди все одно потребуватимуть відпочинку. Енергосистема може бути нестабільною — отже, бізнес має ставати менш залежним. Споживач може економити, але його вимоги до якості не зникають.

"Коли навколо всі намагаються вгадати наступну зиму, я намагаюся ставити собі інше питання: що з того, що ми робимо сьогодні, залишатиметься правильним рішенням через 10 років?" — підсумовує Лупашко.