Чому діалог із Китаєм не спрацює: думка експерта

Під час наради з послами президент Володимир Зеленський окреслив нові пріоритети зовнішньої політики. Серед них — розвиток відносин із Китаєм. «Потрібно шукати діалог з Китаєм, якщо не хочеться, щоб Китай повністю підтримував росіян», — наголосив він.

Однак, як зазначає аналітик Дмитро Корнієнко, такий підхід навряд чи дасть результат. Позиція Пекіна щодо війни не залежить від того, наскільки теплі стосунки в Києва з китайським керівництвом. Китай діятиме, виходячи з власної системи «потреб — втрат — балансу».

Пекін зацікавлений у дешевих енергоресурсах із Росії та отримує їх незалежно від діалогу з Україною. Військова сфера теж не виняток: Китай передає Кремлю експертизу, але обережно, щоб не спровокувати надмірний тиск із боку інших країн. Продаж комплектуючих — це передусім рекордні гроші та спосіб вирішити проблему перевиробництва, а не жест на адресу Києва.

Для Китаю Україна важлива лише у контексті відносин із Європою. Пекін активізує контакти з Києвом тоді, коли постає загроза санкцій від ЄС. Саме Європа — найбільший торговий партнер Китаю, і саме вона стримує його від надмірної підтримки Росії. Тому Україна може бути «каталізатором» європейського тиску на Пекін.

На думку експерта, не варто сподіватися, що одна-дві зустрічі змінять позицію Китаю. Такі спроби можуть створити враження, що співпраця з агресором — це норма. Китай реагує лише на ризик втрат. Тож ефективніша стратегія — спільно з ЄС та США виробляти механізми, які змусять Пекін тримати баланс, а не шукати з ним діалог заради самого діалогу.