Далекобійні удари: чому в Росії не буде швидких протестів, але щось уже змінилось

Віктор Ягун, генерал-майор запасу СБУ, який у 2014–2015 роках обіймав посаду заступника глави спецслужби, розповів, що війна дедалі більше переходить із телевізійного простору у побут росіян. Черги за пальним, закриті аеропорти, регулярні повітряні тривоги та логістичні збої — усе це вже відчутно для звичайних людей. На початку липня нафтопереробні заводи РФ не змогли забезпечити сезонний попит на бензин, тож владі довелося залучати додаткові сили біля окремих АЗС.

Однак, за словами експерта, авторитарна система не реагує на дефіцит пального масовими протестами. У Кремля є пропаганда, репресивний апарат і резерви, а збитки можна перекладати між регіонами та галузями. У короткостроковій перспективі удари можуть навіть згуртувати частину населення навколо влади та посилити агресивну риторику.

Головна ціль кампанії — не пересічні росіяни, а військово-політичне керівництво, власники підприємств, енергетичні корпорації та регіональні еліти. Саме вони бачать реальну ціну війни: втрату виробництва, експортних доходів, страхових можливостей і дорогого обладнання.

«Для режиму небезпечна не одна велика пожежа. Небезпечною є втрата передбачуваності», — наголошує Ягун. Якщо керівник заводу не знає, чи працюватиме підприємство наступного тижня, а військові змушені обирати, які об'єкти прикривати ППО, керованість системи поступово руйнується.

У разі продовження кампанії можна очікувати скорочення переробки нафти, подорожчання ремонтів, збільшення імпорту пального та навантаження на бюджет. Втім, стверджувати, що удари вже здатні спричинити кризу режиму чи змусити путіна зупинити війну, передчасно. Ефект накопичувальний, тож завдання України — зробити так, щоб кожен наступний місяць війни був для російської системи дорожчим і менш передбачуваним.