Бровченко назвав українських артистів, чиї пісні стають явищем, а не просто треками

Український пісняр Микола Бровченко, чиї «Панно Кохання» та «Україна – це ти» давно живуть окремо від авторства, поділився думками про те, хто сьогодні вміє робити з пісні подію. Формули, за якою створюються хіти, за його словами, не існує. Натомість є підхід: одні кладуть пісні «на потік» і стежать за лайками, інші ставляться до кожної композиції як до послання.

Першим Бровченко згадав Святослава Вакарчука. «Він робить пісню, ми її почуємо, і вона буде відрізнятися. І це буде сприйматися не як шоу», – пояснив автор. Для порівняння він назвав Артема Пивоварова: за словами Бровченка, це дуже непоганий співак, але його підхід інший – артист передусім будує шоу з низки пісень.

Далі Бровченко подивився в бік гуртів. «Брати Гадюкіни» посилали меседжі, які розтягали на цитати й пам'ятають досі – згадати хоча б «Тернопіль» чи «Наркоманів на городі». У цьому ж ряду – «Друга Ріка» та Олег Скрипка з «Воплями Відоплясова». Окремо він відзначив Тараса Петриненка, чиї пісні-явища, на його думку, житимуть десятиліттями завдяки мелодіям і тому самому меседжу-посланню.

Не оминув автор і Ірину Білик. «Іра, окрім того що виконавиця, написала дуже гарні мелодії. За це я її глибоко поважаю. Усе, що вона створювала, ставало явищем», – сказав Бровченко, згадавши «Ти мій» і «А я пливу». Торішні концерти співачки в Палаці «Україна», де зал співав разом із нею, він називає тим самим рецептом.

А справжній еталон, на думку Бровченка, – українська народна пісня, яка без жодних записів пронизує віки. Сам митець готує проєкт «Тишком-нишком», де його пісні наживо виконає Тетяна Гончарова – у софт-року, джазі, фолку та блюзі.