Азовське море осолоніло до рекорду: що це означає для риби та узбережжя

Азовське море стрімко стає солонішим: за даними моніторингу, у 2026 році середня солоність досягла близько 16 проміле. Для порівняння, у Чорному морі цей показник — приблизно 18 проміле. Ще у 2007 році вода в Азовському була значно пріснішою — близько 10–11 проміле, тобто за 19 років солоність зросла приблизно на 60%.

Найдраматичніші зміни відбулися в Таганрозькій затоці, де вода стала вдвічі солонішою. Причина — не одна, а одразу кілька чинників: тривале маловоддя Дону та інших річок, що несуть прісну воду, зростання температури води й повітря, яке посилює випаровування, а також більший вплив солоних чорноморських вод через Керченську протоку. Ця тенденція почалася задовго до повномасштабної війни — науковці пов'язують її з кліматичними змінами та багаторічним втручанням людини в річкові басейни: зарегулюванням річок, будівництвом дамб і водосховищ.

Осолонення вже змінило склад мешканців моря. Традиційні для Азова види — осетрові, лящ, сазан, тараня — поступово відступають, поступаючись місцем морським рибам. Тепер серед найпоширеніших промислових видів називають хамсу, бичків і піленгаса. За оцінками правозахисників, загальні запаси риби за шість років скоротилися зі 160 до 55 тисяч тонн, а запаси тарані впали на 92%.

Однак пояснювати все лише солоністю було б надто просто. До скорочення рибних запасів долучаються й інші проблеми: деградація нерестовищ, забруднення річок, а також наслідки аварії російських танкерів у Керченській протоці в грудні 2024 року.

Ще один помітний наслідок — більше медуз. Солоні чорноморські води, які активніше заходять в Азовське море, створюють сприятливі умови для цих істот. Щоправда, їхня кількість залежить не лише від солоності, а й від температури, вітру та кормової бази, тож скупчення можуть дуже відрізнятися в різних частинах узбережжя.

Для Маріуполя, що розташований просто на березі Азовського моря, ці процеси мають особливе значення. Схоже, море переходить до нового, значно солонішого стану, і навіть якщо річковий стік збільшиться, повернення до показників початку 2000-х може бути нешвидким.