25 років «Детектора медіа»: політики й журналісти розповіли, яким вони бачать видання

Ювілей видання відзначають не традиційним підбиттям підсумків, а відвертими розмовами про себе. Протягом вересня на сайті та в соцмережах «ДМ» публікує бліц-інтерв'ю й опитування тих, хто добре знає редакцію зсередини індустрії.

Перший заступник голови Верховної Ради Олександр Корнієнко читає видання ще з 2003 року, відколи сам почав працювати в медіа. Він ділить галузеві ЗМІ на ті, що заробляють, і ті, що розвивають індустрію, і «Телекритику» зараховує до других. На його думку, видання було особливо впливовим у часи становлення українського медіаполя, поєднуючи новини, аналітику та розслідування. «Дуся» й «Антоніна», каже Корнієнко, показували самим медійникам те, чого вони не помічали. А ще він припускає: без «Телекритики» Суспільне могло б і не з'явитися у тому вигляді, в якому його запустили після Революції гідності.

Заглядаючи в наступні 25 років, політик не береться прогнозувати, але радить готуватися до зміни поколінь, приходу зумерів і нових форматів. Він упевнений, що після війни повернуться телеформати й новинні канали, але монополію телесигналу Т2 і радіо у звичному вигляді вже не відновити. Серед прогалин, які «ДМ» поки не охоплює, Корнієнко називає локальну історію та поширення інформації в місцевих спільнотах.

Професорка Західного університету в Онтаріо Марта Дичок каже, що видання здається їй таким, яке існувало завжди, — відколи вона почала досліджувати український медіапростір. З Наталією Лигачовою її свого часу познайомив Сергій Квіт, згодом засновник Школи журналістики в НаУКМА. Сам «ДМ» Дичок описує як «феноменально унікальний простір».

Ведуча Яніна Соколова згадує свій перший контакт із «Телекритикою» понад 15 років тому: тоді вона працювала на «1+1», а згодом перейшла на «5 канал», і видання зробило з нею інтерв'ю. Критику «ДМ» вона називає корисною і зізнається, що іноді сама зверталася до авторів по «превентивну критику» перед запуском складних проєктів. Найбільше її зачепило інтерв'ю з Юлією Мостовою, прочитане двічі. «Детектор медіа» Соколова порівнює з лакмусом професійності й моральності та з ментором у журналістському клубі. Три слова про команду — професійність, чесність, сучасність.

Медіаексперт і національний радник з України в International Media Support Роман Кіфлюк пригадує, як на початку роботи в Нацраді читав на «Телекритиці» про премію «Телетріумф», до організації якої долучався, щоб поглянути на подію збоку. Найціннішим внеском «ДМ» він вважає участь у створенні та розвитку Суспільного, а також багаторічні дослідження індексу медіаграмотності за підтримки Данії. Свій образ видання він формулює так: «Літописці — володільці історичної пам'яті». Команді бажає стійкості й сталості, зокрема щоб Наталія Лигачова й надалі залишалася шефредакторкою.

Журналістка «Радіо Свобода» та Суспільного Власта Лазур зізнається, що часом ловить себе на поведінці мемного персонажа, який уголос розмовляє з телевізором: «Так-от, я періодично ловлю себе на тому, що я — саме той персонаж, тільки вголос розмовляю з критикою "Детектора медіа"». Бували випадки, коли вона категорично не погоджувалася з оцінками й писала авторам, продовжуючи дискусію в медіаспільноті. Водночас Лазур наголошує: сам інститут телекритики в Україні створили практично з нуля саме завдяки «ДМ».