Життя в Болгарії: українки розповіли про ціни, паркування та місцевих

Юліана з Херсона після початку повномасштабної війни переїхала до Одеси, а у 2024 році разом із чоловіком оселилася в Болгарії. Спочатку вони жили на Сонячному березі, тепер — у Варні. До переходу країни на євро комуналка обходилася у близько 200 левів (приблизно €100), а взимку рахунок уже сягнув €200. Продукти, каже жінка, не подорожчали вдвічі, але загальне зростання цін відчувається.

Інша героїня, Юля, переїхала до Болгарії після трьох років у Португалії. Каже, що там життя з кожним роком ставало дорожчим, а в Болгарії вона шукала не лише нижчі ціни, а й середовище, ближче до українського. «Мені дуже хотілося до нашого менталітету. До нашого клімату. Хотілося цієї їжі смачної», — пояснює Юля. Португалію вона при цьому не критикує, навпаки, каже, що за три роки та стала для неї рідною.

Юліана оцінює комфортний бюджет для двох людей, собаки та автомобіля приблизно у €2000 на місяць. Із них близько €500 йде на оренду, €200 — на комуналку, ще €500 — на продукти. Юля витрачає більше: її оренда коштує близько €900 на місяць за велику квартиру з двома спальнями та панорамними вікнами. На продукти вона витрачає €600–700, бо купує багато свіжих овочів, фруктів, риби та м'яса. Найбільший рахунок за комуналку в неї був близько €200 — взимку, коли Болгарія пережила холодний період. Влітку комуналка обходиться приблизно у €120 через постійно увімкнені кондиціонери.

Недорогою покупка житла в Болгарії вже не є. Знайомі Юліани придбали 45-метрову квартиру на Сонячному березі за €60 тисяч. Окрема болгарська реальність — паркування. У Юлі двічі забирали автомобіль на штрафмайданчик: один раз залишили біля кафе, вдруге — поставили колесом на бордюр. За повернення машини довелося заплатити близько €40–45, а знайти штрафмайданчик було окремим квестом — ніхто не пояснив, куди відвезли авто.

Юля каже, що спочатку сприймала болгар як надто агресивних: на автомийці чоловік почав кричати після того, як вона попросила пояснення англійською. Згодом вона зрозуміла, що болгари просто дуже темпераментні. А от Юліана мала жорсткіший досвід: на заправці чоловік, почувши українську мову, сказав їй: «Ви тут у гостях». Іншого разу, коли вона з чоловіком приїхала порибалити на озеро, місцевий чоловік наказав їм забиратися з Болгарії і навіть почав натравлювати собаку. Втім, Юліана визнає: позитивний досвід теж був, просто негативні випадки запам'ятовуються сильніше, а в соцмережах тема неприязні до українців може виглядати масштабнішою, ніж є насправді.

Найважчою для Юлі стала історія з медициною. Після переїзду в неї почалися панічні атаки. Лікар призначив лікування, але через 11 днів після початку прийому препаратів почалися сильні головні болі, які тривали півтора місяця. Згодом додалися судоми, тремор і безсоння — одного разу вона не спала близько п'яти днів. До лікаря дістатися не могла через свій стан, тому телефонувала йому. Викликала швидку, але бригада не приїхала, сказавши самостійно дістатися до лікарні. Юля наголошує: вона не хоче за одним випадком робити висновки про всю болгарську медицину, яку загалом оцінює позитивно.