Івасі, залом і льодяна риба: що зникло з прилавків після СРСР

Івасі — так називали далекосхідну сардину, яку в СРСР продавали мільйонами банок. Малосолена, у олії, у пресервах із заправками — вона була звичайним гостем на столі. Та вже у 1990-х чисельність виду почала падати, і риба фактично випала з промислу. Нині знайти її у звичайному супермаркеті майже неможливо, хоч у деяких магазинах вона ще трапляється.

Ще одна втрата — каспійський оселедець залом. Це велика жирна чорноспинка, яка з Каспію піднімалася Волгою на нерест і могла заходити далеко вгору за течією. Після будівництва гребель старі нерестовища стали недосяжними, і це серйозно позначилося на кількості риби.

Льодяна риба, або щуковидна білокровка, і нині виглядає екзотикою — ніжне біле м'ясо, а через відсутність гемоглобіну кров майже безбарвна. Ловили її у холодних водах Південного океану, а в СРСР привозили замороженою, без жодного делікатесного ореолу. У 1970–1980-х окремі популяції сильно постраждали від масового вилову, тож тепер промисел обмежують квотами.

З Атлантики до радянських магазинів потрапляли сардинела та пристипома. Сардинелу масово добували біля західного узбережжя Африки, де працювали великі флоти різних країн, зокрема СРСР. Після розпаду Союзу звична система вилову, переробки й централізованого постачання зникла, і популярність риби впала, хоча в продажу вона ще буває.

Пристипома теж доїжджала до покупця завдяки вилову біля Західної Африки: її переробляли промислово, продавали солоною та замороженою. Про масштаби свідчить документ 1981 року — Мінрибгосп СРСР мав окрему технологічну інструкцію з виготовлення слабко- та середньосолоної пристипоми поряд зі скумбрією і ставридою.

Втім, сумувати за колишнім асортиментом не варто. Сьогодні вибір риби та морепродуктів значно ширший: від доступних хека, скумбрії та оселедця до лосося, тунця, дорадо, сибаса й креветок. Свіжа, охолоджена, заморожена, слабосолона чи копчена — на будь-який смак і бюджет. А якщо дуже захотіти, можна знайти й баночку івасі.