«Доводиться ховатися та чекати»: як волонтери вивозять людей із-під обстрілів

Волонтери працюють у двох напрямках: одна група базується в Краматорську й охоплює Слов’янськ, Малотаранівку та Дружківку, інша — у Дніпрі та області. За словами Анни, за останні два роки саме порятунок людей став для організації головною справою.

Спочатку активісти їздять прифронтовими селищами, розклеюють оголошення з номером гарячої лінії та пояснюють, як діяти. Багато місцевих не хочуть покидати домівки — лякає невідомість і розлука з рідними стінами. Тож волонтерам доводиться вислуховувати, заспокоювати та давати час на рішення.

Якщо людина погоджується, вона телефонує, і команда формує список пасажирів, продумує маршрут і враховує, чи є серед них діти, старші люди чи тварини. У день виїзду волонтери забирають людей додому, допомагають із речами й довозять до укриття, а вже звідти везуть автобусами далі.

Ідеальний план, утім, часто ламається: дороги перекривають, у небі з’являються дрони, або є загроза авіаудару. «Здається, ви завжди все враховуєте та прораховуєте, а потім щось іде не так. Бувають дрони або ось-ось прилетять бомби, і вам доводиться чекати кілька хвилин», — зізнається Анна. Вона каже, що вже не пригадує жодної евакуації без дрона поблизу: доводиться ховатися, змінювати шлях або відриватися від FPV.

Найважче — зберігати спокій, коли в машині цивільні. «Як тільки вони опиняються у вашій машині, ви повинні переконатися, що вони безпечно дістануться місця призначення. І це подвійно страшний досвід, бо якщо ви самі налякані, то повинні посміхнутися: все буде добре», — розповідає волонтерка.

У команді — люди з різних країн. Американець Даніель відповідає за автівку та маршрути, полька Магда доправляє евакуйованих на захід, Василина координує гарячу лінію, а Влада перекладає та тримає зв’язок із поліцією. У Дніпрі німець Ларс налаштовує радіозв’язок і вирішує, які засоби протидії дронам застосовувати.

Після ударів по Краматорську волонтерів часто залучають до перевезення поранених, коли не вистачає швидких. Усі пройшли медичні курси й готові до важких випадків. Анна мешкає в місті з початку 2023 року та проводить тут майже весь рік — каже, що набутий досвід надто важливий, аби зупинитися.