Шовковиця, тута чи еперки: як по-українськи сказати «шелковица»

Шовковиця відома людству вже понад 2,5 тисячі років — її вирощували в помірних і субтропічних широтах, і в Україні вона прижилася давно, бо цінується і за смак, і за лікувальні властивості.

Літературна назва — саме «шовковиця», що походить від слова «шовк»: листя цього дерева є основною їжею тутового шовкопряда, з коконів якого виготовляють шовк. У народі можна почути й варіанти «шовковець» або «шовкове дерево».

У південних та східних регіонах України поширена назва «тута», «тутовник» або «тутове дерево» — вона, ймовірно, має тюркське походження. Місцеві також іноді кажуть «тутка». А от «шелевиця» чи «шелевка» — локальні й досить рідкісні варіанти, що виникли через фонетичні зміни або вплив сусідніх мов.

Трапляється й назва «морва» — вона походить від латинського Morus, і зустрічається в ботанічній літературі та в галицьких текстах під впливом польської мови (morwa). А на Закарпатті шовковицю називають «еперки»: слово має угорське коріння, і зазвичай так називають полуницю, але в місцевому діалекті ним позначають саме плоди шовковиці.

Отже, якщо ви не впевнені, як назвати цю ягоду, — сміливо кажіть «шовковиця», і вас зрозуміють у будь-якому куточку країни.