Псевдовибори до Держдуми РФ на окупованих територіях: що загрожує українцям

Основна частина голосування припадає на 18−20 вересня. Кремль намагається залучити до цього процесу й окуповані українські території, розповідає головна координаторка громадської організації Донбас SOS Віолета Артемчук.

Примус до участі має різні форми. Прямий — це коли до помешкань заходять члени виборчих комісій у супроводі озброєних російських військових. Формально зброю пояснюють «охороною членів комісії», але там, де не діє право, людина з автоматом на порозі сприймається як пряма загроза життю. Утім частіше тиснуть опосередковано: створюють умови, за яких відмова від участі в «політичному житті» окупантів б'є по базовому виживанню. Людину з інвалідністю чи пенсіонера, який залежить від соціальних виплат, можуть внести до списків «нелояльних», позбавити допомоги чи гуманітарного забезпечення. Подібні механізми вже відпрацьовували під час масової паспортизації — на тимчасово окупованій частині Запорізької області відомі випадки, коли населеним пунктам обмежували безоплатне підвезення питної води тим, хто відмовлявся від російського паспорта.

Україна виходить із того, що більшість дій цивільного населення в окупації є вимушеними та здійсненими під тиском: саме перебування в небезпечних умовах створює фактор примусу. Кримінальний кодекс зараз не передбачає відповідальності за сам факт голосування — коли людина просто вкинула бюлетень в урну. Але правозахисники закликають за можливості ігнорувати псевдовибори й уникати дільниць. На них працюють російські та проросійські медіа, і зйомка чи коментар можуть бути викривлені й використані для демонстрації нібито легітимності процесу та «лояльності» населення. Порада для жителів ТОТ: за можливості дистанціюйтеся від «голосування» — виїжджайте у село, на дачу, беріть лікарняний. Якщо ж змусили проголосувати, за жодних обставин не давайте інтерв'ю та не спілкуйтеся з пресою на місці.

Межа з колабораціонізмом проходить чіткіше. За ч. 5 ст. 111−1 ККУ під кримінальну відповідальність підпадають робота членом «виборчої комісії», функції спостерігача від окупаційних організацій чи партій, організація та проведення псевдовиборів, а також публічні заклики до участі в них. Санкція — від 5 до 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Навіть якщо людину змусили увійти до складу комісії під погрозами, довести фізичний чи психологічний тиск дуже важко. Стаття 40 ККУ передбачає пом'якшення або звільнення від відповідальності за дії під тиском, але судова практика щодо організаторів виборів на ТОТ свідчить, що такі обставини довести вкрай складно. Тож участь у роботі комісій навіть під примусом створює величезний ризик опинитися під слідством після звільнення територій чи виїзду на підконтрольну Україні територію.

Міжнародне право оцінює такі дії однозначно. Проведення окупантом власних виборів на захоплених територіях чужої держави — грубе порушення Статуту ООН і Гаазької конвенції. Окупаційна влада має зберігати правовий статус-кво, не може змінювати громадянство мешканців і не має права проводити власні політичні вибори: там мають діяти органи та закони держави, якій ця територія належить. Спроба залучити українські території до виборчих процесів РФ — це посягання на суверенітет і спроба легітимізувати анексію. Організація голосування на ТОТ кваліфікується як воєнний злочин окупаційної влади та адміністрації й стає підставою для нових персональних і секторальних санкцій ЄС, США та інших держав проти членів ЦВК РФ, місцевих колаборантів і «спостерігачів». Для вищого керівництва РФ це черговий епізод для майбутніх міжнародних трибуналів і Міжнародного кримінального суду.