Населення Землі може піти на спад уже до 2056 року — дослідження

Нове дослідження економістів Ісуса Фернандеса-Вільяверде з Пенсильванського університету та Патріка Норріка з Північно-Західного університету показує: людство може досягти піку чисельності близько 2056 року — на рівні приблизно 9 мільярдів. Це майже на три десятиліття раніше, ніж базовий прогноз ООН, який передбачав зростання до 10,3 мільярда в середині 2080-х. Робота ще не пройшла повне рецензування, тож частину висновків автори називають обґрунтованими припущеннями.

Аналіз охопив 236 країн і територій за 1950–2023 роки. У 219 з них народжуваність падає, і ознак стабілізації майже немає. Особливо стрімкий спад — не лише в багатих державах, а й у країнах із середнім доходом: у Таїланді коефіцієнт народжуваності вже нижчий за одну дитину на жінку, Колумбія наближається до цього рівня, а Туніс має близько 1,5. Для відтворення поколінь потрібно в середньому 2,1 дитини на жінку, тоді як світовий показник уже опустився до 2,25 і продовжує знижуватися.

Головна розбіжність із прогнозом ООН — у тому, чи повернеться народжуваність до рівня заміщення. ООН припускає, що надзвичайно низькі показники зростуть: для Південної Кореї, де у 2023 році було 0,72 дитини на жінку, організація прогнозує 1,3 до 2100 року. Дослідники вважають такий відскок надто оптимістичним, адже стійкого відновлення не видно. Якщо тенденції збережуться, населення Південної Кореї за сто років може скоротитися на 96%.

Автори не бачать єдиної причини глобального спаду. Серед можливих чинників — витрати на догляд за дітьми, нестабільна зайнятість, доступність контрацепції, тривала освіта та кар'єра. Вони висувають і власну гіпотезу: модернізація робить третю дитину дедалі дорожчим вибором, а бездітність — менш витратною альтернативою. Водночас пояснювати спад лише смартфонами не варто: в Італії показник 1,2 дитини на жінку був ще 1995 року.

Менше працездатних людей може сповільнити економічне зростання, але не обов'язково вдарить по добробуту кожного. Японія показує: у 1991–2023 роках її ВВП зростав повільніше, ніж у США, проте в перерахунку на одного працездатного дорослого різниця була значно меншою. Водночас старіння населення тисне на пенсійні системи та медицину, а кожному працівнику доведеться створювати більше цінності. Є й плюси: менший тиск на житло й інфраструктуру, більше інвестицій у кожну дитину, слабше екологічне навантаження.

Головне питання — чи повернеться народжуваність природним шляхом. Як зазначають автори: «Ніщо в економіці не підштовхує народжуваність назад до рівня заміщення».