Після війни Чехословаччина мстила німцям: депортації та лінчування

Після падіння Третього рейху Чехословаччина влаштувала справжню помсту німецькомовному населенню. Під удар потрапили не лише ті, хто мав німецьке коріння, а й ті, хто за нацистів отримав німецькі паспорти. Спогади очевидців тих подій зібрали лише на початку 1990-х.

12 травня 1945 року, виступаючи в ратуші Брно, Бенеш був відвертим: «Скажу відверто: ми маємо ліквідувати залишки всього німецького в нашій республіці. Для цього знадобиться робота всіх вас!» Це місто за два тижні до того звільнили радянські війська Другого Українського фронту.

Радісний натовп під ратушею вигукував ім'я президента, і той вийшов на балкон, аби заспокоїти городян обіцянкою швидкого вирішення німецького питання. Його слова були жорсткими: «Ця нація перестала бути людьми взагалі в цій війні, вона перестала бути по-людськи терпимою, і ми вважаємо, що це просто один великий людський монстр. Ця нація повинна понести суворе покарання».

Ці заяви стали сигналом до дій. Фольксдойче чекали депортація, конфіскація майна, а в деяких випадках — і лінчування. Історики наголошують: масштаби насильства були такими, що про них десятиліттями воліли мовчати, а свідчення потерпілих почали збирати лише після падіння комуністичного режиму.