Паливна криза взимку: чому децентралізовані запаси — наш порятунок

Цьогорічна спека принесла не лише спеку, а й справжній дефіцит пального на оптовому ринку. Хоча постачання були солідними, кількох днів вистачило, щоб відчути реальний брак. Тепер, коли ринок начебто стабілізувався, експерти закликають не розслаблятися: попереду осінньо-зимовий період, який може загострити ситуацію.

Головна проблема — ворог системно відрізає південні канали постачання. Свіжі удари по мосту в Маяках та атака "шахедом" на цистерну з олією на тій же трасі свідчать: на Південь краще не розраховувати. Усе навантаження лягає на перевантажений сухопутний кордон, а це робить систему постачання менш диверсифікованою.

Уряд планує з 1 жовтня запустити систему мінімальних запасів нафтопродуктів силами паливних компаній. Але галузь категорично проти. Питання: де зберігати? Вцілілих нафтобаз майже не лишилося — по всіх прилітало. До того ж атакують уже не лише сховища, а й самі АЗС із бензовозами. Хто компенсує втрати? Якщо роздрібні мережі мають підземні резервуари, то оптовики — ні. Вони або одразу підуть з ринку, або чекатимуть на удар і збанкрутують.

Вихід — підземні сховища. Вони вдвічі дорожчі за наземні, але держава поки не дає ані пільг на будівництво, ані швидкого погодження документації. При цьому великі сховища — це магніт для ракет. Тому експерти радять децентралізацію: нехай кожен імпортер будує невеликі резервуари на 3–10 тисяч кубометрів. Це стійкіша конструкція, але навіть за оптимістичного сценарію зведення займе півтора-два роки.

Що можна зробити вже? Створювати запаси пального "на руках" — у громадян, комунальників, приватних компаній. Це не дасть паніці охопити всіх одночасно і зменшить навантаження на систему в кризовий момент. Пальне може довго зберігатися, тож такі запаси не пропадуть. Ми вже пережили не одну кризу — і без моря, і без стабільних поставок. Висновки зроблені, тож підготуймося, щоб пройти зиму спокійніше.