«Війна до останньої краплі бензину»: кого росіяни винять у паливній кризі

Паливна криза в Росії перетворилася з форс-мажору на буденність: черги на заправках, ліміти «20 літрів в одні руки», талони в Криму та продаж бензину за парними й непарними номерами авто. Українські дрони з початку року майже 200 разів уражали російські НПЗ, а 6 липня дісталися й Омського заводу — останнього великого, який досі не атакували.

Аналітики моніторили близько 950 регіональних спільнот у всіх російських регіонах. За червень-липень зафіксували 24 тисячі дописів про пальне та понад 130 тисяч коментарів. Виявилося: Україну згадують лише в 1% коментарів, а власну владу — у 5–7%. Ще 4–5% дістається мережам АЗС і перекупникам, яких звинувачують у штучному дефіциті.

Навіть там, де Україну згадують, лише чверть — прямі звинувачення. Інші — докори своїй державі: «Мы разносим хохлов, а соляра у нас уже 130₽». Найпопулярніші реакції на офіційні заяви «ситуація під контролем» — емодзі «клоун» і гнів. Слова «війна» чи «СВО» з’являються лише в 1–1,5% реплік, а заклики закінчувати війну — поодинокі.

Цікаво, що в приватних пошукових запитах росіяни відвертіші: наприкінці червня Yandex зафіксував понад 137 тисяч запитів про те, коли закінчиться війна, — рекорд за весь час повномасштабного вторгнення. Публічно ж люди лають губернаторів, а наодинці з пошуковим рядком питають про мир.

Удари по НПЗ не розлютили росіян проти України, але й не спровокували антивоєнного повороту. Натомість — повільна корозія: криза б’є по відчуттю, що війна десь далеко, і по вірі в контроль держави. Як написав користувач із Новосибірська: «Все думали, что война до последнего хохла, а получается, что война до последней капли бензина. Но мы же потерпим! Правда?»