Незалежність «для»: що лишилося недоговореним за 35 років

Психоаналітик Еріх Фромм розрізняв дві свободи, які ми вперто плутаємо: свободу «від» і свободу «для». Перша — це розірвані кайдани: від імперії, від чужої вертикалі. Вона п'янка і священна, але порожня, якщо за нею не приходить друга — здатність самому бути автором свого устрою, своїх правил, свого спільного дому. Фромм попереджав: народи, які здобули свободу «від» і не впоралися зі свободою «для», тікають назад у підданство, бо авторство виявляється важчим за кайдани.

Перші 35 років ми будували незалежність «від» — від Москви, від імперської граматики, від права сусіда вирішувати, чи маємо ми існувати. Війна — останній і найстрашніший розділ цієї роботи. Але кругла дата дозволяє сказати вголос: незалежність «від» — не мета, а передумова. Метою завжди була незалежність «для», і з нею у нас значно складніше.

Історик Райнгарт Козеллек пояснював: коли простір досвіду і горизонт очікування розходяться надто далеко, суспільство втрачає мову для розмови про завтра. Наш досвід — імперія, спротив, війна. Наші очікування — туман, у якому видно лише «перемогу» без змісту. Ми блискуче навчилися говорити, від чого ми незалежні, і досі затинаємося, коли треба сказати, для чого.

Автор пропонує три неукладені договори. Перший — між людиною і державою: мобілізація, податки, лояльність тримаються на чесно розподіленому тягарі, дотриманому слові та гідності того, хто вже заплатив. Сьогодні цей договір розірваний. Другий — між Степом і Республікою, вольницею і формою: імперія перемагала нас, коли ці двоє воювали, і відступала, коли вони укладали союз. Третій — держави з тим у людині, що не піддається обліку, з надлишком, який неможливо наказати чи закупити — лише вможливити або вбити. Уся наша воєнна стійкість зроблена з цього надлишку.

Авторство не можна делегувати. 35 років ми шукали того, хто напише нашу свободу за нас, — і дивувалися, що написане чужою рукою не тримається. Сковорода лишив нам слово «сродність»: праця, що збігається з тим, хто її робить. Країна, збудована на сродності мільйонів, і країна, збудована на обліку мільйонів, — це дві різні країни, навіть з однаковими кордонами.

Нашій незалежності сьогодні 35 — вік, коли пояснювати себе імперією вже не варто. Далі буде або авторство, або нічого. І це найкраща новина: вперше за чотириста років обидві наші сили живі, зброя в наших руках — і перо теж.