Незалежність 1991-го: що Україна успадкувала від СРСР

Шлях до незалежності розпочався задовго до 1991 року. Переломним став 1985-й, коли в СРСР змінилася влада. Після смерті Черненка Політбюро обрало генсеком 54-річного Горбачова. Він швидко оновив ключові посади: Шеварднадзе очолив МЗС, Рижков — уряд, а Єльцина перевели до Москви. Квітневий пленум проголосив курс на «прискорення» — спробу вичавити зростання зі старої економічної моделі.

Економіка Союзу вже тріщала по швах. Травнева антиалкогольна кампанія знищила виноградники в Молдові, Криму, Закарпатті та Грузії, спричинила черги й дефіцит цукру. Вона дала тимчасове зниження смертності, але коштувала майже десятої частини бюджету. Восени Саудівська Аравія різко збільшила видобуток нафти, обваливши ціни. Два удари разом запустили дефіцит, з якого СРСР уже не вибрався.

Того ж року почалося обережне потепління назовні: односторонній мораторій на ядерні випробування, саміт із Рейганом у Женеві. Але для радянської армії 1985-й став найкривавішим роком в Афганістані, і саме тоді Горбачов уперше натякнув на вихід із війни. Для України це були останні спокійні місяці: Щербицький при владі, до Чорнобиля — чотирнадцять місяців.

Найголовніше, як зазначає автор, відбувалося в технологіях. Світ готувався до інформаційної ери: Microsoft Windows уже вийшов, консолі заполонили ринок. А в СРСР навіть у 1988 році використовували програмовані калькулятори, які іноді слугували запасним навігаційним компʼютером у космосі. У 1985-му це ще не було очевидно, але шансів вижити в такій конкуренції у Союзу не було.

У 1991 році Україна отримала формальну незалежність, але успадкувала радянські хвороби: геронтократію, корупцію, неефективність, нерозуміння ринку. Поки можна було проїдати заощадження, суспільство не надто переймалося. А коли перспектива «бананової республіки» стала очевидною, почалися революції та війна за справжню незалежність. Тепер важливо не профукати новий технологічний перехід, як це зробив СРСР із калькуляторами замість компʼютерів.