За місяць до першого дня народження доньки: історія загиблого воїна Миколи Гончарова

5 серпня 2026 року обірвалося життя солдата Миколи Гончарова, кулеметника 2 стрілецького відділення 5 стрілецької роти 2 батальйону тероборони військової частини А4044. Він поліг у бою, залишивши дружину, 11-місячну донечку та батька.

Микола народився 19 травня 2002 року в селищі Інгулецьке. Ще у сьомому класі втратив матір, тож разом із батьком і старшим братом Ігорем тримався за родину. Навчався у Балахівській та Новостародубській школах, опанував фах слюсаря з ремонту автомобілів у гірничому ліцеї.

З дитинства захоплювався спортом: легкою атлетикою, волейболом, риболовлею. У 2020 році почав працювати на підприємстві «Епірок Україна», а вже за рік підписав контракт зі Збройними силами України. Воював за незалежність, мав посвідчення учасника бойових дій.

Навесні 2025-го Микола одружився, а у вересні того ж року народилася його донечка Ніколь. Побратими згадують його як світлу, добру, життєрадісну і надійну людину, яка завжди підтримає у скрутну хвилину.

Поховали захисника на Алеї Слави в селищі Петровому поруч із братом Ігорем, який теж віддав життя за Україну. У воїна залишилися батько, дружина, донечка, племінники та бабуся.