Морське перемир'я: чому Кремль, найімовірніше, скаже «ні»

У дипломатії часто буває, що пропозиція, яка здається очевидною, наштовхується на глуху стіну. Так і з морським перемир'ям: Київ простягнув руку, але Москва, судячи з усього, готує відмову. Чому? Бо в Кремлі одночасно працює кілька різних логік, і всі вони ведуть в один бік.

Найпростіша — передвиборча. До виборів Путіну невигідно йти на будь-які угоди, якщо це не капітуляція України. Його риторика — «війна до перемоги», тому будь-які переговори виглядають як слабкість. Хоча, якщо знадобиться, цю логіку можуть швидко розвернути — запит на нормалізацію в російському суспільстві доволі високий.

Далі — особиста логіка Путіна. Він хоче вірити, що Росія протримається довше, тому блокада українського моря йому вигідна. Він до останнього робитиме все, щоб війна тривала, аж поки Київ не капітулює. Це тісно переплітається з економікою: у Кремлі вважають, що зернову кризу можна частково вирішити, перенаправивши вантажі на Балтику, Каспій чи сухопутним коридором у Китай. Але це дорого, і чи компенсує держава аграріям — велике питання. Поки що все вказує на те, що блокаду зупиняти невигідно.

І ще один нюанс — мобілізація. Росія готується до неї, і в суспільстві формується консенсус: «дамо Путіну останній шанс, а там подивимося». Тож на тлі цих процесів послаблювати тиск на море ніхто не буде.

Міжнародний контекст теж не тішить. Тристоронній формат зайшов у глухий кут: Росія не хоче, США не можуть, Україна не має можливості. Інших форматів поки не видно, тому перспектива розблокування моря найближчим часом виглядає примарною. Все залежатиме від двох факторів: чи зможуть економісти вплинути на Путіна (поки що слабо віриться) і чи розшириться коло переговорників. Але це вже зовсім інша історія.