Могорич, а не могрич: що це за звичай і чому його «ставили»

Сучасне «з мене могорич» зазвичай означає, що людина готова купити випивку на знак подяки. Однак раніше це слово було значно вагомішим: ним позначали частування після успішного завершення якоїсь справи, а в окремих регіонах могорич навіть став частиною весільної обрядовості.

Академічний словник української мови пояснює могорич як частування з приводу вдалого кінця якоїсь справи або те, що пили під час такого застілля. У словнику Бориса Грінченка можна знайти вислів «могорич запили» — тобто після завершення домовленості влаштовували гуляння.

Цікаво, що слово не є питомо українським. Етимологи вважають, що воно прийшло до нас через тюркські мови з арабської, де пов'язується зі словом maḫārij — «витрати», «видатки». У польській мові теж є відповідник mohorycz, але, за даними дослідників, поляки запозичили його саме з української.

Вислів «поставити могорич» з'явився не випадково. Його вживали, коли хотіли подякувати тому, хто допоміг, посприяв у справі чи надав послугу. У мові навіть існувало дієслово «могоричити» — тобто ставити комусь могорич. Цей звичай не обмежувався лише купівлею-продажем: могорич згадували під час приймання працівників на роботу, домовленостей про виконання певної роботи та інших важливих побутових питань.

А ще могорич мав стосунок до сватання. У східнослобожанських говірках цим словом іноді називали сам обряд сватання або ж випивання горілки на знак остаточної згоди батьків дівчини на шлюб. Звісно, традиції відрізнялися залежно від регіону, тож не скрізь сватання завершувалося саме так, але в деяких місцевостях могорич був важливою частиною передвесільного ритуалу.