Маковія: як святкували 1 серпня в давнину та що символізує мак

1 серпня за юліанським календарем у церкві згадують Винесення чесних древ Животворящого Хреста Господнього. Ця традиція бере початок у Константинополі, де щороку відбувалася урочиста хода: священнослужителі виносили частину хреста, на якому розіп'яли Ісуса, з царської скарбниці на вулиці міста. Вважалося, що це освячує місця та захищає від хвороб. Після процесії святиню клали на престол у храмі Святої Софії, і протягом двох тижнів, до Успіння Богородиці, служили молебні проти епідемій.

Цього ж дня вшановують пам'ять семи юдейських мучеників Маккавеїв, їхньої матері Соломонії та вчителя Єлеазара. Вони постраждали 166 року до Різдва Христового від сирійського царя Антіоха Епіфана, бо відмовилися зректися віри. Назва "Маковія", ймовірно, з'явилася через фонетичну схожість зі словом "Маккавей", хоча до маку вона спершу стосунку не мала. Але в народі саме мак став одним із головних символів свята — у серпні він достигав, і його збирали та сушили.

Обрядовою стравою на Маковія були шуляки — коржі з пісного пшеничного тіста, политі медовою ситою та посипані розтертим маком. Ці ласощі найбільше любили діти.

У давнину свято було переважно дівочим та дитячим. Зранку дівчата збирали квіти й трави, в'язали букети, які називали "маковійською квіткою", перевивали їх житом або пшеницею. До церкви несли також мак та овочі на освячення. Серед трав, які святили, були цикорій, чебрець, материнка, любисток, м'ята, полин, деревій та інші.

Освяченими травами набивали подушки для покійників, клали їх біля породіль і в купіль немовлят. Деякі квіти, зокрема чорнобривці та мак, ховали за образи й тримали до весни. Вода цього дня вважалася цілющою, тому купання на Маковія було доброю прикметою для здоров'я.