Магда: розкрадання під час війни — це мародерство, і скандали ще вдарять по Україні

Поки одні воюють, волонтерять і віддають частину зарплати армії, навколо державних грошей з'являються все нові кримінальні провадження. Гучні справи отримують назви "Мідас", "Форест Гамп" і "Карфаген", посадовці йдуть у відставку — а суспільство досі не бачить головного. На цьому наголосив кандидат політичних наук, директор Інституту світової політики Євген Магда.

За його словами, у мирний час розкрадання державних коштів означає недобудовану лікарню чи погану дорогу. Під час великої війни за цими грошима стоять дрони, бронежилети, укриття, відновлення енергетики, допомога людям без житла. Саме тому політолог називає такі дії мародерством — і попереджає, що їхні наслідки Україна ще відчує.

Зовнішній вимір теж болить. Західним політикам дедалі частіше доводиться пояснювати своїм виборцям, навіщо й надалі фінансувати й озброювати Україну. Кожна новина про хабарі, сумнівні статки чи ймовірне прикриття схем — готовий аргумент для тих, хто виступає проти допомоги. Російській пропаганді навіть вигадувати нічого не треба: достатньо взяти український скандал, вирвати найгірші деталі й запустити звичну тезу — одні гинуть на фронті, інші набивають кишені.

Магда звертає увагу й на внутрішню політику західних країн: американський рух MAGA, президентську кампанію у Франції, майбутні вибори в Польщі та Італії. Для політиків, які й без того проти допомоги Україні, кожен такий скандал стає подарунком.

Але проблема не лише в окремих справах і прізвищах. На думку політолога, в Україні фактично зникла конкуренція між ключовими інституціями: парламент і Кабмін майже не показують самостійності, а головні рішення ухвалюються на Банковій. "Ми живемо в офісно-президентській республіці", — каже він. За Конституцією країна залишається парламентсько-президентською республікою, та реальний центр влади, за його словами, давно перемістився до Офісу президента. За такої моделі говорити про політичну відповідальність складніше: формальні повноваження розкидані між органами, а вплив зосереджений в одному місці, тож провину завжди можна перекласти на когось іншого.

Ставлення можновладців до власних помилок Магда описує терміном "гібридна бурбонізація" — від відомої характеристики династії Бурбонів, яка після повернення до влади нічого не забула і нічого не навчилася. Особливо гостро це сприймається на тлі фінансових проблем звичайних родин: люди економлять на продуктах, ліках і комуналці, тоді як окремі посадовці та їхнє оточення показують дороге майно, авто й прикраси.

Відставка посадовця — не фінал історії, вважає політолог. Людина залишає кабінет, шум стихає, а далі — очікування, яке може тривати роками. Тому відхід Руслана Кравченка з посади генерального прокурора не дає відповіді на головне питання: чи понесе хтось відповідальність за можливі зловживання, які розслідують НАБУ і САП. Йдеться не про показову розправу, а про зрозумілі правила, за яких посада, зв'язки й політична лояльність не стають захистом від слідства і суду.

Магда не виключає, що поєднання корупційних скандалів, економічних труднощів і проблем в енергетиці може викликати масове невдоволення. Врятувати ситуацію може відверта розмова із суспільством — але самої розмови замало. Потрібні завершені розслідування, відкриті судові процеси та повернення грошей державі. Інакше кожна нова відставка залишатиме те саме враження: прізвище змінилося, а система працює як і раніше.