«Гість у заповіднику»: на Тернопільщині фотопастка зафіксувала лося

Лось звичайний (Alces alces) — справжній велетень серед оленевих. Самці можуть сягати до 3 метрів у довжину та 2,3 метра у висоту в загривку, а вага коливається від 360 до 600 кілограмів. Самки зазвичай трохи менші. Їхній вигляд легко впізнати: короткий тулуб, високий горб у загривку, довгі ноги та масивна горбоноса голова з м'ясистою верхньою губою. Через довгі ноги лосю доводиться заходити глибоко у воду або ставати на коліна, щоб напитися.

Шерсть у лося груба, буро-чорного кольору, а ноги — світло-сірі, майже білі. Самці носять величезні роги з розмахом до 180 сантиметрів і вагою 20–30 кілограмів, але щороку в листопаді–грудні скидають їх і ходять без них аж до квітня–травня. Самки рогів не мають.

Раціон лося — виключно рослинний. Він ласує корою, гілками, бруньками, хвоєю, ягодами, лататтям, мохами та грибами. Улітку за день з'їдає до 30–35 кілограмів рослинності, а взимку — 12–15 кілограмів. Попри те, що зір у лося слабкуватий, нюх і слух розвинені чудово. Він добре плаває й швидко бігає, а оселяється переважно в лісах, на заболочених територіях і біля водойм.

Вид поширений у північній частині Євразії, зокрема в лісовій зоні та місцями в лісостепу. В Україні лось європейський від 2017 року занесений до Червоної книги зі статусом «вразливий». Тож поява такого гостя у фотопастці «Медоборів» — справжня подія для заповідника.