Куманець: посуд-кільце, який носили на руці та дарували на весілля

Куманець — це традиційна керамічна посудина для напоїв, яка вирізнялася незвичним корпусом у формі кільця або диска. Він мав шийку, носик, ручку та ніжку-підставку, а часто був прикрашений ручним розписом. У такому посуді подавали горілку, мед, квас і медяну ситу, особливо під час свят і весіль.

Кільцеподібна форма була не лише естетичною. Кілька куманців можна було нанизати на руку, тож господар або гостя обходив стіл і частував усіх присутніх. Це робило посуд дуже зручним для великих застіль.

В українському гончарстві куманці часто виготовляли у вигляді птахів або тварин. Особливо славилася такими виробами Опішня — один із найвідоміших осередків кераміки.

Назва «куманець» може здаватися слов'янською, але її коріння — тюркське. Етимологічний словник пов'язує українське «куман» із тюркським словом quman, що означає «глек» або «глечик». Тож попри поширену думку, до слів «кум» чи «кума» воно стосунку не має.

Найцікавіше — символічне значення куманця. За етнографічними матеріалами, на весіллі молодятам могли дарувати куманець, наповнений напоєм. Такий подарунок вважався побажанням щастя новій родині. А на святі кум часто розносив напої саме в цьому посуді, через що й виникла хибна асоціація зі словом «кум».