«Не думав, що це настане так швидко»: ірландський журналіст про евакуацію дітей із Краматорська

Ще кілька тижнів тому Краматорськ жив майже звичним життям, але тепер фронт підійшов зовсім близько, а російські атаки на місто та околиці посилилися. Робертсон, який бачив місто на власні очі, зізнається: раніше там були діти, а тепер поліція оголосила їхню евакуацію. «Коли я був там, у місті ще були діти. Ми вже бачили такий тривожний знак у Костянтинівці, приблизно чотири місяці тому – у Дружківці, а тепер у Краматорську. Я не думав, що цей день настане так швидко», – поділився журналіст.

За його словами, російські війська діють за відпрацьованою схемою: спочатку б'ють FPV-дронами по енергетиці та інфраструктурі, потім тиснуть на цивільних, змушуючи їх тікати, а далі знищують усе, що залишилося. «У Росії є тактика знищення міст. Спочатку вони виводять з ладу інфраструктуру, потім тероризують цивільних, намагаючись змусити людей виїхати, а після цього знищують те, що залишилося. Схоже, цю жахливу систему вони вже відточили», – пояснив він.

Робертсон прогнозує, що найближчими місяцями удари по місту лише посиляться – із застосуванням КАБів, «Градів» та іншої зброї. Таку тактику Росія вже використовувала в Бахмуті та Костянтинівці, поступово стираючи міста з лиця землі перед спробою наземного штурму. Він пов'язує це зі зосередженням значних сил на Донеччині, участю північнокорейських військових і можливою новою хвилею мобілізації після виборів у Росії.

«Вони хочуть оголосити про перемогу: „Ми нарешті захопили Донбас“, хоча там залишилося близько 10%. Для російського населення цього вистачить ще на кілька років», – зазначив журналіст.

Попри все, Краматорськ досі зберігає ознаки мирного життя: люди гуляють у парках, п'ють каву, спілкуються. Але Робертсон відчуває, що це лише затишшя перед бурею. «Це досі неймовірно красиве місце, але важко описати, що там зараз відчувається. Це тиша перед бурею. Люди гуляють у парку, п'ють каву, всі надзвичайно доброзичливі. Я знаю, що може настати час, коли вже ніколи не побачу світанків у цьому місті», – зізнався він.

Журналіст каже, що тепер щодня думає про Краматорськ і хоче повернутися туди з камерою, щоб зафіксувати те життя, яке ще триває. Для багатьох європейців, які ніколи не переживали вторгнення, складно уявити, коли знайоме місто може стати місцем, куди вже не повернутися.