Громадський туалет: чому сидіння не таке страшне, як ви думаєте

Багато хто досі застеляє сидіння туалетним папером, стає на унітаз ногами або зависає над ним у незручній позі, аби уникнути контакту з мікробами. Однак експерти кажуть: такі дії зайві, а іноді навіть загрожують здоров'ю.

Сучасні громадські вбиральні регулярно прибирають із дезінфікуючими засобами, тож серйозним збудникам інфекцій там майже не лишається шансів. Навіть якщо приміщення не встигли обробити після хворої людини, ризик підхопити недугу вкрай низький: більшість патогенів швидко гине на поверхнях. Особливо це стосується інфекцій, що передаються статевим шляхом.

Виняток — вірус папіломи людини (ВПЛ), який може жити на вологих поверхнях до тижня. Проте передача ВПЛ через сидіння унітаза трапляється вкрай рідко: для зараження потрібен тривалий контакт і значна кількість патогенів, які мають потрапити на вразливу ділянку шкіри. Крім того, шкіра — надійний бар'єр, що захищає організм від зовнішніх мікроорганізмів. Ризик зростає лише за наявності відкритих ран або сильного ослаблення імунітету.

А от ставати ногами на унітаз — справді погана ідея. Відомо чимало випадків, коли сантехніка не витримувала ваги і розколювалася, залишаючи людей з глибокими ранами та сильною кровотечею від гострих країв.

Цікаво, що сидіння громадських туалетів нерідко чистіші за предмети, яких ми торкаємося щодня: дверні ручки, крани чи смартфони. Тому головне правило — ретельно мити руки з милом або використовувати дезінфектор після відвідування вбиральні. Це значно ефективніше за будь-які маніпуляції з сидінням.