Економіка воює: як бізнес пристосувався до ударів РФ і скільки це коштує

Українська економіка продовжує працювати під постійним вогнем, і Нацбанк у своєму свіжому звіті пояснює, як саме це вдається. Головний секрет — здатність бізнесу, населення і держави швидко пристосовуватися до ударів, навіть коли ті стають дедалі болючішими.

Найбільший виклик — море. У липні 2026-го Росія знову фактично заблокувала порти Великої Одеси, через які до війни йшло дві третини експорту. За підрахунками НБУ, лише за друге півріччя недоотримана виручка перевищить 2 мільярди доларів. Металурги вже готуються зупиняти комбінати, бо вивозити руду морем неможливо. Утім, досвід 2022 року, коли бізнес переорієнтувався на дунайські порти й залізницю, дає надію, що цього разу впораємось швидше.

Паливна криза 2022-го теж стала уроком. Тоді мережі АЗС за місяці перебудували логістику на Європу, закупили власні бензовози й налагодили постачання через західний кордон. Завдяки цим інвестиціям пальний ринок більше не зривався. Аналогічно з газом: обстріли свердловин компенсують швидким ремонтом, запасами у сховищах та імпортом, тож населення і підприємства без блакитного палива не лишаються.

Енергосистема, попри холодну зиму 2025–2026 років, витримала пікові навантаження без аварій. Але ціна стійкості — величезні витрати бізнесу на генератори, накопичувачі та інженерний захист. У 2026-му ворог змістив удари на склади й транспорт, тож компанії дроблять великі склади на менші, шукають нові маршрути, а держава розширює страхування воєнних ризиків. Однак сухопутні коридори не замінять море: одне судно — це тисячі вантажівок.

Загалом, за оцінками НБУ, обстріли коштували економіці 0,9 відсоткового пункта зростання ВВП. Частина логістичних і страхових витрат уже перекладається на ціни в магазинах. У регуляторі запевняють: монетарна політика лишатиметься гнучкою, щоб тримати інфляцію під контролем і не душити кредитування.