У Дніпрі соціальні робітники доглядають за літніми людьми навіть у віддалених районах

У дворі Любові Федорівни Ситої пахне кропом і часником. Разом із соціальною робітницею Ольгою вона закриває огірки власного врожаю. На городі в 86-річної жінки ростуть кабачки, помідори, кукурудза — за всім доглядає сама.

Любов Сита переїхала до Дніпра з П'ятихатського району в 1968 році. Працювала кухарем, потім 15 років — водійкою трамвая. Нині на пенсії, має трьох доньок, семеро онуків і одного праонука. Частина родини через війну виїхала за кордон.

Жінка обслуговується в терцентрі з 2003 року. Каже: звертається із задоволенням, бо там і підкажуть, і допоможуть, і свята разом відзначають. До речі, Любов Федорівна ще й поетеса — у терцентрі допомогли надрукувати збірку її віршів.

Соціальна робітниця Ольга Гриб працює на цій посаді два з половиною роки. У неї десять постійних підопічних і ще шестеро додаткових — доводиться підміняти колег через нестачу працівників. Наймолодшому підопічному 68 років, найстаршому — 91. Ольга носить їм продукти, ліки, готові обіди та свіжу газету.

У Дніпровському терцентрі на обліку — близько 10 тисяч людей поважного віку. Понад 5 тисяч отримують послугу «догляд вдома». Директорка центру Ольга Мешко каже: прагнуть забезпечити однаково гідний рівень послуг незалежно від того, де живе підопічний. Нещодавно оновили приміщення у відділенні Чечелівського району — одного з найстаріших у місті, де переважає приватний сектор. Там обслуговують 138 осіб, зокрема 30 — з інвалідністю першої та другої групи.