Чернелицький замок на Івано-Франківщині: тут зупинявся король Ян III Собеський

Йдеться про Чернелицький замок у селі Чернелиця на Івано-Франківщині. Колись це був важливий укріплений пункт на Покутті, який пережив турецькі напади й не раз змінював власників.

Перша конкретна письмова згадка про замок датується 1636 роком. Тоді власниця Чернелиці Ядвіґа Белзецька із Язловецьких судилася зі своїм зятем, київським воєводою Янушем Тишкевичем, звинувачуючи його в пограбуванні володінь, серед яких згадувалося «містечко Чернелиця із замком». А от активне будівництво фортеці припало на початок 1650-х, коли вона стала родинною резиденцією Чарторийських. Князь Михайло Чарторийський одружився з Єфросинією Станіславською, і на в'їзній вежі з'явилися кам'яні герби подружжя: «Погоня» з одного боку та «Пилява» з іншого. Ім'я архітектора не збереглося.

Фортеця мала квадратний план, мури завтовшки понад два метри й заввишки близько шести метрів, чотири бастіони по кутах та двоповерхову в'їзну вежу. Замкове подвір'я займало 2,5 гектара. У 1672 та 1676 роках споруда серйозно постраждала від турків, але її відбудовували. Під час польсько-турецької війни 1683–1699 років тут зберігали амуніцію та фураж. Перед походами до замку кілька разів заїжджав король Речі Посполитої Ян III Собеський.

У 1696 році фортеця перейшла до волинського воєводи Михайла Потоцького, чия родина володіла нею до 1774 року. Далі власники змінювалися: Галеські, Потоцькі, Станецькі, Ценські, Раціборські, Краснопольські. Після смерті Мауриція Ценського родина виїхала, забравши бібліотеку, архів і картинну галерею, де, за джерелом, були роботи Рубенса та Рафаеля. У 1939 році Чернелиця втратила статус міста, а поруч із замком збудували лікарню.

Сьогодні фортеця руйнується. У 1990–2000-х її активно розбирали на будівельні матеріали, та згодом, через зростання туристичного інтересу, місцеві робити це майже перестали. Дістатися сюди можна автомобілем: від Івано-Франківська близько 72 кілометрів трасою Н18, потім поворот на Р20 у бік Тлумача та Городенки, а в Олієво-Королівці — з'їзд із траси і ще приблизно 10 кілометрів сільських доріг.