Зеленський — той же Порошенко тільки в новій «шкурі»

Володимир Зеленський прийшов до влади завдяки образу антисистемного «слуги народу», який рішуче змінюватиме країну. Його перемога на президентських виборах зрозуміла, адже люди покладались надію на якісні позитивні зміни від «слуги народу».  Але на ділі виявилось, що це сподівання громадян — чергові безглузді ілюзії. Як зазначають в Нацкорпусі, Зеленський впевнено наслідує свого попередника Петра Порошенка.

Ще в період передвиборчої кампанії уважні оглядачі зауважили чимало спільного між образом Зеленського 2019 та риторикою Порошенка зразка травня 2014.

Обоє були ідеологічно аморфними, обоє обіцяли фундаментальні зміни «за все добре проти всього поганого». І Порошенко, і Зеленський займалися відвертим популізмом, наголошуючи на намірі негайно припинити війну і встановити «мир». Звісно, конкретики щодо цього не звучало.

Після вступу на найвищу державну посаду Зеленський одразу взявся торувати шлях Порошенка. Про це засвідчили його перші кадрові рішення.

Високі посади отримали бізнес-партнери гаранта з 95 Кварталу без жодного досвіду та належної компетенції (Шефір, Баканов і так далі), адвокат близького до президента Ігоря Коломойського Богдан і т.д. Тобто ключовим критерієм призначень виступили не професійні якості чи порядність, а особиста наближеність і лояльність до Зеленського або його «наставника».

Те ж саме ми вже бачили за Порошенка, який ставив на високі посади менеджерів «Рошен» та Свинарчуків.

Зеленський пішов шляхом Порошенка і в справі московсько-української війни. За основу так званого «врегулювання» збройного протистояння він взяв ганебні Мінські угоди. Це прямий шлях до капітуляції України перед агресором за ширмою встановлення «миру».

Відтак Зеленський призначив Кучму представником у Мінськ (де одізний експрезидент раніше працював на Порошенка). Прозвучали ганебні ініціативи щодо заборони відкриття вогню у відповідь, поновлення торгівлі з окупантами і т.д. Все це цілком в дусі Петра Порошенка.

Зеленський як і Порошенко демонструє дивовижну «толерантність» до діяльності п’ятої колони Кремля. Повернення до України автора диктаторських законів Портнова, придбання Медведчуком телеканалу «ЗІК» в умовах повної бездіяльності державних органів влади — це реалії нашого сьогодення.

Жодної реакції силових структур на це немає. Зовнішня розвідка та СБУ вже фактично отримали нових керівників, які втім продовжують політику попередників.
Прикметно, що креатура Зеленського в СБУ Іван Баканов має дружину з російським паспортом як і сумнозвісний «розвідник» Порошенка Сергій Семочко. Навіть у цьому ми бачимо пряму спадкоємність президентської політики.

Зеленський впевнено рухається шляхом Порошенка, проте має всі шанси «перевершити» попередника в недолугій політиці. Тобто нічого не змінилося. Тепер українцям варто більш обдумано робити свій вибір на парламентських виборах. Сьогодні Україна потребує сильної націоналістичної фракції, яка контролюватиме кожен крок нинішнього глави держави.

Комментарии